МОТОК
Коли мені стало збагнути, що я не проходжу крізь фільтри чужих соціально огидних дилем Із їхньою втратою логіки, мов несутужний, токсичний, обмежений демо, збіднілий об’єм Здорового глузду, котрий видається за істинне, хоч надбання то доволі сумнівне й сумне, То ж я прозлизнула між сканерів потягу трендів порожніх думок, що в обвал божевілля жене. Аби лиш не бýло замало це тіло носити без тебе в себе глибині, як забракне душі, В котрої набрякли легені любові, щоб дихати вічністю, раптом не стати глухими – кричи, Та так, аби ті голосіння прорвали і греблі світів, і безмежжя мережевих координат, І щоби тебе і мене увільнило від власних пасток безталанних, що в горлі безодні сверблять. Дивуюсь твоєму багряному спадню в долонях бездонного, свіжого, може й найліпшого дня. За обрій тягну, розпускаю мотузку його, і мій кошик наповнено цінним мотком в забуття. У скрині зеленій сховаю свої потаємні чуттєвості я від усіх своїх різних тебе, Аби вже ніхто відімкнути не зміг. То є всесвіт. Секретна кімната, котрої немає ніде.
2023-09-28 11:54:38
3
0
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
3753
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3815