МОТОК
Коли мені стало збагнути, що я не проходжу крізь фільтри чужих соціально огидних дилем Із їхньою втратою логіки, мов несутужний, токсичний, обмежений демо, збіднілий об’єм Здорового глузду, котрий видається за істинне, хоч надбання то доволі сумнівне й сумне, То ж я прозлизнула між сканерів потягу трендів порожніх думок, що в обвал божевілля жене. Аби лиш не бýло замало це тіло носити без тебе в себе глибині, як забракне душі, В котрої набрякли легені любові, щоб дихати вічністю, раптом не стати глухими – кричи, Та так, аби ті голосіння прорвали і греблі світів, і безмежжя мережевих координат, І щоби тебе і мене увільнило від власних пасток безталанних, що в горлі безодні сверблять. Дивуюсь твоєму багряному спадню в долонях бездонного, свіжого, може й найліпшого дня. За обрій тягну, розпускаю мотузку його, і мій кошик наповнено цінним мотком в забуття. У скрині зеленій сховаю свої потаємні чуттєвості я від усіх своїх різних тебе, Аби вже ніхто відімкнути не зміг. То є всесвіт. Секретна кімната, котрої немає ніде.
2023-09-28 11:54:38
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3309
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2716