СТАЛОСЬ

Квіла Безодня

Видали буття. Серійних масок самоскид. Тривала зустріч: чай, ракети, лід в пакетах І троянди. Та облиш. Не така і мила. То червиві сни умили відчуття. Терміти ірреальності. Обличчя квіти. Тож не захворіти шансу не існує. Ти серйозний. Я – мала. Голова в людині. Номер слів. Кліше у портмоне: “На згадку. Твій.” Кусаю губи. Кров мов черепаха. Скільки не втрачай. Вростають пальці в тишу. Друком. Простирадла гавань. Ракурс ззаду. Я завжди хотіла цей каприз. Мотузки. Ще декілька кадрів. Погляд залишай у тілі. Ти примара. Я – роса. Зомлілі зломлені зозулі на арені духу. Фокусник. В анфас цілую. Болем-повенем, аж поки не доповню. Ось він, капелюх з розчавленим яйцем Дичини. Гроза. Ніхто ні в кого не просив, А сталось те, що сталось. Не вибачайся.

2023-09-30 08:32:16

Інші вірші поета

КУБ НЕ ДИХАЄ НЕ ТАКИЙ ЯК ЛЮДИНА

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

C A Quinn

@Hey_its_CC

water IredGkPT7.8

@red_waterGKpT_78

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1775

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5689