СТАЛОСЬ
Видали буття. Серійних масок самоскид. Тривала зустріч: чай, ракети, лід в пакетах І троянди. Та облиш. Не така і мила. То червиві сни умили відчуття. Терміти ірреальності. Обличчя квіти. Тож не захворіти шансу не існує. Ти серйозний. Я – мала. Голова в людині. Номер слів. Кліше у портмоне: “На згадку. Твій.” Кусаю губи. Кров мов черепаха. Скільки не втрачай. Вростають пальці в тишу. Друком. Простирадла гавань. Ракурс ззаду. Я завжди хотіла цей каприз. Мотузки. Ще декілька кадрів. Погляд залишай у тілі. Ти примара. Я – роса. Зомлілі зломлені зозулі на арені духу. Фокусник. В анфас цілую. Болем-повенем, аж поки не доповню. Ось він, капелюх з розчавленим яйцем Дичини. Гроза. Ніхто ні в кого не просив, А сталось те, що сталось. Не вибачайся.
2023-09-30 08:32:16
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13139
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2643