КУБ
П’єса “Accept” шухляда схиблена Мозку Травмована трава реальностей Коли ми сліпі п’яні бігли наввипередки Трансцендентність думки́ бавила Аж по самі щиколодки Твої стільці в клітці - нищівні пастки́ нас В вимірі ша́ром вище загоїш димом па́гоном Волаєш пагубно біполярно З ним би Аби не вивалятися з обгризеними ліктями Навпомацки Обережним сумнівом Витороченим серцем Що не день - чергове зречення на тест З горнила сну Куб деградації - телепорт сальто кінець гри Підводься і йди “Новий чат чекає на Вас”
2023-09-28 11:51:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1790
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759