SLOW MOTION

Квіла Безодня

Нарізані шматки болю Ракурс від’їзд slow motion стоп-кадр зманливий Напиши мені музику, якої мара не чула Якоїсь спонтанно справжньої живої без подряпини зайвим пафосом розголосом На столі вечеря стигне Хіба ти ще не збагнув коли сміття виносив З хати нашої самості Здригався куб в чіпких долонях твоїх коли хтів До істини само́ї дорватися Довгочасної тривалої де ніхто б не втри́мав Не зманіпулюв Клопи під матрацом свідомості Як заходяться то вже в психіці розлади Мариться невидима мить почати з нової молодості З першого голосу Хіба ми не народилися аби вбити себе щодня? Хіба ми не покриваємо одне одного відбувати свій час Аби не так було нудно, як з кимсь іншим Хто не такий духовний точніше небездарний Хіба ми не Скромадимо стіни вуглем залишаючи шрами невтомно Називаєм мистецтвом усе На що око пада Кожен безлад і сварку і кожне “пробач” і просто коли руки́ торкаєшся Чи то шиї Як стаю схожою на повітря я А як повіриш мені, стаю розколотою навпіл Сокирою На колоді дня То ж не гай і не дивись на мене з докором Мов лише від доктора Я існую вже давно

2023-09-28 11:52:43

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1346

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1731