SLOW MOTION

Квіла Безодня

Нарізані шматки болю Ракурс від’їзд slow motion стоп-кадр зманливий Напиши мені музику, якої мара не чула Якоїсь спонтанно справжньої живої без подряпини зайвим пафосом розголосом На столі вечеря стигне Хіба ти ще не збагнув коли сміття виносив З хати нашої самості Здригався куб в чіпких долонях твоїх коли хтів До істини само́ї дорватися Довгочасної тривалої де ніхто б не втри́мав Не зманіпулюв Клопи під матрацом свідомості Як заходяться то вже в психіці розлади Мариться невидима мить почати з нової молодості З першого голосу Хіба ми не народилися аби вбити себе щодня? Хіба ми не покриваємо одне одного відбувати свій час Аби не так було нудно, як з кимсь іншим Хто не такий духовний точніше небездарний Хіба ми не Скромадимо стіни вуглем залишаючи шрами невтомно Називаєм мистецтвом усе На що око пада Кожен безлад і сварку і кожне “пробач” і просто коли руки́ торкаєшся Чи то шиї Як стаю схожою на повітря я А як повіриш мені, стаю розколотою навпіл Сокирою На колоді дня То ж не гай і не дивись на мене з докором Мов лише від доктора Я існую вже давно

2023-09-28 11:52:43

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12097

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3206