Намалюю...
Блакитноока
Намалюю тобі весну, Щоб розвіялися хмари сірі, Ті, що закривають двері — Вхід до світлого життя. Намалюю тобі сонце, Щоб сміялась ти щодня, Світу дарувала те тепло, Що сховане на дні серденька твого. © Блакитноока
2021-03-04 18:08:34
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Блакитноока
дуже дякую ❤️ рада, що сподобалось))
Відповісти
2021-03-22 07:36:56
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Тепло, гарно...💖🌺
Відповісти
2021-03-24 06:32:39
Подобається
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК дякую Вам❤️☀️
Відповісти
2021-03-24 06:58:26
Подобається
Інші вірші поета
дитинства сад поміж картин У трамваї Осінь...
Інші поети
Young Writer
@ZaraMehar
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13525
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2801