І ти пішов...

Блакитноока

І ти пішов, Бо вирішив — так буде краще. Бо ти гадав, що знаєш цілий світ. І ти пішов, Та грізно гримнути дверима не забув. А я стояла у вікні, Та дивилася на постать твою, Що миттю ставала чужою. І ти все більше віддалявся, Зливаючись із горизонтом. Не було сліз, плачу, істерик, Бо ти пішов, забрав проблеми за собою всі. © Блакитноока

2021-03-22 18:21:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Дівчина Осінь

Один з моїх улюблених віршів😍

Відповісти

2021-04-14 08:10:34

Блакитноока

@Дівчина Осінь знаю❤️❤️

Відповісти

2021-04-14 08:11:14

Інші вірші поета

Чаю? дитинство друже! Море

Інші поети

емоція

@mijnlief

Inna Kirilenko

@kirilenkoinnochka

TVOY 50/50

@fidelium_semper

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1890

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2127