м а т е м а т и к а
Блакитноока
Моє життя чимось схоже на математику, тому я хотіла серед складних рівнянь знайти естетику, та довгі формули перетворили все на фантастику. Я піддавалась ліричній музиці, та думками витала десь у галактиці, аби з голови втекли всі поняття, що вивчила ще на фізиці. На моєму шляху траплялись дивні задачі, з одним чи двома невідомими, а коли знаходила їх серед поля макового — ми ставали хорошими знайомими. © Блакитноока
2021-05-30 11:51:32
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
дякую! Погоджуюся))
Відповісти
2021-06-01 15:44:55
Подобається
Блакитноока
йой, дуже дякую! Постараюся ще якісь схожі написати! Якщо, звісно, не нападе Муз, який буде на вухо шепотіти нові рядки про кохання))
Відповісти
2021-07-02 09:32:19
Подобається
Інші вірші поета
Вірт чи реал? Плюс та мінус У трамваї не діти
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Мария Шпир
@mariya_shpir
lorestla
@lorestla
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9031
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5620