Школа

Блакитноока

Сьогодні - понеділок, Ти йдеш у перший клас, Ти вперше на лінійці, Святковій, урочистій... Ти відчуваєш радість, Й хвилюєшся водночас, Ти усміхаєшся і йдеш вперед. Усе таке нове, незнане, А далі - незвідані шляхи... І однокласники тепер, Немов твоя родина... Пліч-о-пліч одинадцять довгих років. Ти знаєш їх, вони - тебе. Ви разом плачете, смієтесь. І, здавши всі екзамени, Ви вирушите у майбуття. Ви не зустрінетеся ніколи більше, І не зберетесь дружнім класом. Але цей досвід перший, Служитиме й далі у житті. Він допоможе вам не здатись, Не впасти серед поля, А стане у нагоді, Щоби дістати перемогу. © Блакитноока

2021-01-23 19:45:48

Інші вірші поета

Буває час... Те, що треба стерегти Звичка така закохана

Інші поети

Jasmine

@JasmineSalvatore

Aнастасія Мороз

@Nastya_Veen1

Keyci

@Keyci0987

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2871