к н и ж к о в е п о ч у т т я
Безвісті біжу не туди — і знову у твоєму полоні, утікати немає сил, а твої руки надто холодні, гадки не маю чи будеш моїм ти, чи ні, та відчуваю твої дотики крижані. Здається, знайомі вже стільки років, та не вмієш ти зовсім терпіти, якщо нестримне бажання тобою керує, не можеш просто хотіти, запропонував мені на край світу летіти, тепер уявлення не маю, куди невпевненість свою подіти. Розбиті коліна та будинки на деревах — усе дитинство провели разом, у школі для малечі були прикладом, а потім усе шкереберть полетіло — залишилося назавжди спогадом, книжкове почуття стало нашим діагнозом. © solenka
2021-07-28 17:17:26
10
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3212
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5492