к н и ж к о в е п о ч у т т я
Безвісті біжу не туди — і знову у твоєму полоні,
утікати немає сил, а твої руки надто холодні,
гадки не маю чи будеш моїм ти, чи ні,
та відчуваю твої дотики крижані.
Здається, знайомі вже стільки років, та не вмієш ти зовсім терпіти,
якщо нестримне бажання тобою керує, не можеш просто хотіти,
запропонував мені на край світу летіти,
тепер уявлення не маю, куди невпевненість свою подіти.
Розбиті коліна та будинки на деревах — усе дитинство провели разом,
у школі для малечі були прикладом,
а потім усе шкереберть полетіло — залишилося назавжди спогадом,
книжкове почуття стало нашим діагнозом.
© solenka
2021-07-28 17:17:26
10
0