м о в ч а т и
Блакитноока
Серед ночі темної будемо мовчати, це ж краще, ніж про абсурд розмовляти, на зорі дивитися станемо, нову історію почнемо. Соловей в лузі заспіває, що домівку рідну залишає, а де ж та пташина, яку він кохає? Полетіла далеко, нема кінця-краю. Хмари досі по небу пливуть, а в мені мрії нездійсненні живуть, життя — різноманітне, люди кажуть, та спогади чомусь сум навіюють. Твій браслет на моїй руці, гірка сльоза зрадливо тече по щоці, невже краще бути наодинці, ніж стояти на одній сходинці? by s_olenkaaa_
2021-07-10 19:35:01
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
@➒ ➊ ➊ дякую! Рада, що сподобалося.
Відповісти
2021-07-12 16:09:28
Подобається
Сандра Мей
👍👍👍супер в закладки
Відповісти
2021-07-14 18:26:58
1
Блакитноока
@Сандра Мей тішуся, що вірш сподобався!)
Відповісти
2021-07-15 05:25:38
1
Інші вірші поета
б е з в і с т и с в і т покоління битих колін п о р а з к а
Інші поети
Ліса
@ledi_lis
Visha
@cuckoo_brunette
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16718
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1875