в і д в е р т о

Блакитноока

Я писала про нього відверто, розфарбовуючи слова емоціями, поки світло не згасало повністю, а його на сцені зустрічали голосними оваціями, він же плутав мене із більшістю. Я писала про нього щовечора, пригадуючи присмак солоних губ, а кароокий говорив, що його буття — це відлуння невідомого автора, наївна сумнівалася, а він, вочевидь, ще той однолюб. Я писала про нього голосно, додаючи все яскравіші метафори, серце завмирало хвилинами, коли його дії виглядали пафосно, а мої дні з кожним подихом втрачали свої кольори. © solenka

2021-09-16 18:53:38

Інші вірші поета

Наворожила А хотілось би... м и н у л е покоління битих колін

Інші поети

Raven_Hair

@Raven_Hair

Маша Китаєва

@evawhale

H O P E

@hopeless382

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2177

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12914