Недосказ

Блакитноока

Не хочеш — йди, Сумніваєшся — покинь мене, А я зроблю сама усе. І фарби візьму, і блокнот, Я кольоровим замалюю весь листок, а на ньому — мільйон пелюсток. І сотні наших фотокарток Як пам'ять збережу в альбомі, Аби часи, коли ми були невідомі, Хоч десь залишити на всякий раз. А старі уривки наших з тобою фраз У серці опадуть як недосказ. © Блакитноока

2021-05-05 17:28:55

Інші вірші поета

Осінь Чекати/писати/кохати м о в ч а т и Єдиний шанс

Інші поети

Яна Гаращук

@Iana_Garashchuk

Prachi Kadam

@prachirushiraj56

Vvasabi Sova

@vvasabi_sova

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5801

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2826