Недосказ
Блакитноока
Не хочеш — йди, Сумніваєшся — покинь мене, А я зроблю сама усе. І фарби візьму, і блокнот, Я кольоровим замалюю весь листок, а на ньому — мільйон пелюсток. І сотні наших фотокарток Як пам'ять збережу в альбомі, Аби часи, коли ми були невідомі, Хоч десь залишити на всякий раз. А старі уривки наших з тобою фраз У серці опадуть як недосказ. © Блакитноока
2021-05-05 17:28:55
8
0
Інші вірші поета
Плюс та мінус м о в ч а т и не діти Ілюзія
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1690
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1881