Осінь...
Цієї осені я встигну, Зробити те, що записала ще тоді, Коли світило жовте сонце, Коли вода світло - блакитна, Так стрімко витекла із берегів. Я не забуду тепле літо, І пам'ятатиму його завжди. Цієї осені я встигну, Зробите все, що було в списку, Закутатись у плед шовковий, Залити чашку капучино, Та, розмістившись на вікні, Насолодитися смаком холоду, І кави ароматним запахом. © Блакитноока
2020-11-28 18:37:53
8
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1285
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1443