Осінь...
Цієї осені я встигну, Зробити те, що записала ще тоді, Коли світило жовте сонце, Коли вода світло - блакитна, Так стрімко витекла із берегів. Я не забуду тепле літо, І пам'ятатиму його завжди. Цієї осені я встигну, Зробите все, що було в списку, Закутатись у плед шовковий, Залити чашку капучино, Та, розмістившись на вікні, Насолодитися смаком холоду, І кави ароматним запахом. © Блакитноока
2020-11-28 18:37:53
8
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2317
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2592