літо та кохання
У них було лиш літо та кохання, оминули безглузді зітхання, усе відтягували хвилину прощання, аби уникнути на довший час страждання. Легкий вітерець та обійми у полях, та кров знову кипить у скронях, він з'являтися буде їй тільки у мареннях, не обговорюватимуть спільне майбутнє в деталях. А ж обоє щасливими стати хотіли, вона у його руках тремтіла, слова теплі шепотіла, зорі у небі знову мерехтіли. Червневі вечори та спів птахів, він відпускати її не хотів, вона ж була одним із найбільших гріхів, а у календарі залишалося все менше днів. Неймовірна липнева погода та прогулянки у лісі, квіти у її темному волоссі, та зовсім скоро будуть у іншому статусі — на різних картах у атласі. Серпневі світанки, танці босоніж по росі щоранку, він виконував усі її забаганки, та вересня початок увів у стан лихоманки. by s_olenkaaa_
2021-07-12 16:13:41
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
погоджуюсь, автор молодець❤️❤️❤️
Відповісти
2021-07-14 18:25:14
1
Блакитноока
дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:24:59
1
Блакитноока
@Сандра Мей дуже дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:25:08
1
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4899
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2921