літо та кохання
У них було лиш літо та кохання, оминули безглузді зітхання, усе відтягували хвилину прощання, аби уникнути на довший час страждання. Легкий вітерець та обійми у полях, та кров знову кипить у скронях, він з'являтися буде їй тільки у мареннях, не обговорюватимуть спільне майбутнє в деталях. А ж обоє щасливими стати хотіли, вона у його руках тремтіла, слова теплі шепотіла, зорі у небі знову мерехтіли. Червневі вечори та спів птахів, він відпускати її не хотів, вона ж була одним із найбільших гріхів, а у календарі залишалося все менше днів. Неймовірна липнева погода та прогулянки у лісі, квіти у її темному волоссі, та зовсім скоро будуть у іншому статусі — на різних картах у атласі. Серпневі світанки, танці босоніж по росі щоранку, він виконував усі її забаганки, та вересня початок увів у стан лихоманки. by s_olenkaaa_
2021-07-12 16:13:41
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
погоджуюсь, автор молодець❤️❤️❤️
Відповісти
2021-07-14 18:25:14
1
Блакитноока
дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:24:59
1
Блакитноока
@Сандра Мей дуже дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:25:08
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12783
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9309