зимова казка
Блакитноока
у зимову казку з імбирним печивом та чаєм між книг шукаючи підказку щоб не загубитися за виднокраєм довгі вечори грудня та часу все одно не досить дрімати аж до полудня погода за вікном у казку переносить "скрип-скрип" під ногами у навушниках "свято наближається" бачу тебе біля своєї брами серце знову із грудей виривається назву тебе шаленством коли мороз всі шибки розмалює твої слова - це щось на межі з блаженством обожнюю спостерігати як зима у нас володарює © solenka
2021-12-10 18:48:56
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Атмосферно💫
Відповісти
2021-12-10 18:53:34
Подобається
Блакитноока
@Мілена_Мі вдячна!💕
Відповісти
2021-12-11 09:03:32
Подобається
Інші вірші поета
м о в ч а т и б е з в і с т и т у р и с т в і д в е р т о
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1873
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2127