Спробувати знову

Блакитноока

"Облиш, навіщо це?" — кричало серденько твоє. Покинути усе? Та запросто! Вернутися туди, де починався шлях тернистий? А чому б не спробувати знову? "Я хочу знову жити", — Благально мовила ти стиха і Впевнено долала кілометри, Аби вернутися назад, У дім, де все нагадує дитинство, У дім, де завжди пахло пампухами, У дім, що тебе в снах до себе кличе... Старенькі двері відмикнула швидко, І плюхнулась одразу на столітнє ліжко, Рукою потягнулась до стіни — Така ж холодна і сира, як люди, Що траплялись на твоїй дорозі. Нікого більше тут не залишилось, Не чути дзвінкого отого співу, Бабуся не виходить вже з кімнати , Дідусь не читає книги за столом. Твоя дорога вже давно звернула не туди, А ти лишень тепер це зрозуміла. © Блакитноока

2021-04-14 06:03:20

Інші вірші поета

п о р а з к а Десь між посиланнями т у р и с т дитинства сад

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Shina

@Sheena

Zeen

@Blue_Bliss

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2788

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3902