Спробувати знову
Блакитноока
"Облиш, навіщо це?" — кричало серденько твоє. Покинути усе? Та запросто! Вернутися туди, де починався шлях тернистий? А чому б не спробувати знову? "Я хочу знову жити", — Благально мовила ти стиха і Впевнено долала кілометри, Аби вернутися назад, У дім, де все нагадує дитинство, У дім, де завжди пахло пампухами, У дім, що тебе в снах до себе кличе... Старенькі двері відмикнула швидко, І плюхнулась одразу на столітнє ліжко, Рукою потягнулась до стіни — Така ж холодна і сира, як люди, Що траплялись на твоїй дорозі. Нікого більше тут не залишилось, Не чути дзвінкого отого співу, Бабуся не виходить вже з кімнати , Дідусь не читає книги за столом. Твоя дорога вже давно звернула не туди, А ти лишень тепер це зрозуміла. © Блакитноока
2021-04-14 06:03:20
9
0
Інші вірші поета
Рамки така закохана покоління битих колін Вірт чи реал?
Інші поети
mikami
@mikami
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3126
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5162