Спробувати знову

Блакитноока

"Облиш, навіщо це?" — кричало серденько твоє. Покинути усе? Та запросто! Вернутися туди, де починався шлях тернистий? А чому б не спробувати знову? "Я хочу знову жити", — Благально мовила ти стиха і Впевнено долала кілометри, Аби вернутися назад, У дім, де все нагадує дитинство, У дім, де завжди пахло пампухами, У дім, що тебе в снах до себе кличе... Старенькі двері відмикнула швидко, І плюхнулась одразу на столітнє ліжко, Рукою потягнулась до стіни — Така ж холодна і сира, як люди, Що траплялись на твоїй дорозі. Нікого більше тут не залишилось, Не чути дзвінкого отого співу, Бабуся не виходить вже з кімнати , Дідусь не читає книги за столом. Твоя дорога вже давно звернула не туди, А ти лишень тепер це зрозуміла. © Блакитноока

14.04.2021

9

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2542

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4840