Спробувати знову

Блакитноока

"Облиш, навіщо це?" — кричало серденько твоє. Покинути усе? Та запросто! Вернутися туди, де починався шлях тернистий? А чому б не спробувати знову? "Я хочу знову жити", — Благально мовила ти стиха і Впевнено долала кілометри, Аби вернутися назад, У дім, де все нагадує дитинство, У дім, де завжди пахло пампухами, У дім, що тебе в снах до себе кличе... Старенькі двері відмикнула швидко, І плюхнулась одразу на столітнє ліжко, Рукою потягнулась до стіни — Така ж холодна і сира, як люди, Що траплялись на твоїй дорозі. Нікого більше тут не залишилось, Не чути дзвінкого отого співу, Бабуся не виходить вже з кімнати , Дідусь не читає книги за столом. Твоя дорога вже давно звернула не туди, А ти лишень тепер це зрозуміла. © Блакитноока

2021-04-14 06:03:20

9

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12965

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5226