Нове кохання
Марія Папроть
Не знаю чи насправді це кохання, але щось є у ньому, якийсь запал. До мене пригортається увага, яка несе порив важких емоцій. Буває так, що сержджуся на нього, а часом хочу обійняти міцно. Немов перо, все пише доля нові історії з участю оцього, такого хлопця, що не помічала, якого навіть часом і не знала, і навіть так, звела нас доля. А зараз я спостерігаю, як розвивається сама історія, яке є ставлення, інтрига, що буде завтра й взагалі : чи буде все казково? чи як завжди, стандарт на цій Землі, усе трагічно? Загадково?
2019-01-09 23:00:07
4
0
Інші вірші поета
Роздуми Розвиток Частково Кохання
Інші поети
Vanilla
@Aurora_m1_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12643
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10822