Вірші
Роздуми
Знаєш,
Ти звалився мені із небес на голову.
Не чекала від тебе всієї історії.
Я думала, що ти просто пограєшся мною і підеш.
Але ж ні, я тебе зачепила.
Так тепер мені пишеш ти вірші,
Пишеш наніч як сильно кохаєш,
Як жити без мене не знаєш.
А я все ще сиджу в тишині.
І міркую : навіщо тобі?
Навіщо уся ця історія?
Усі ці проблеми,
Цей біль?
Я ж просто бувала на волі,
А ти як мисливець, повір.
Я ж досі тебе не сприймаю,
Я все ще кажу відійди,
Але ти не хочеш, я знаю.
Я чую нутром, як і ти.
Але ж пам'ятай! Є кінець!
І вічно з тобою не буду,
Не хочу я цього бруду,
Який із розлукою є.
2
0
443
Кохання
І вже у кожного є вірш про це кохання.
Яке уперше чи востаннє.
Коли для інших граєш ту людину, яку б навіть Люцифер не покинув.
А так, на самоті ти вже не той, просто, як попіл із землі - нещасний.
Та з часом появляється іскра, яка міняє все нутро...
Тобі вже не потрібно прикидатись, адже стаєш тим кого грав давно.
Іскра приходить із людьми в життя, з коханими, єдиними...
Та їх буває безліч за життя.
Так хочеться, щоб вже не кожен з них,
міняв у серці золотую нить.
3
0
476
Розвиток
Ти розвиваєшся усе життя, ніби фізично і духовно.
У всьому є початок без кінця, але чи ти вважає це гріховним?
Я думала, що легко все зійде, зійде провина багатьом...
Але ти знаєш, це не так, бо кожен пам'ятає немов сон.
Нарешті я задумалась про це, про всі ці наслідки юнацького кохання.
Ніколи не сприймаючи реальність, я била в груди вогняним мечем.
Та з часом бумерангом все вернулось, відчула біль такий, як ті усі.
Тому прошу, охороняйтеся усюди, не бийте інших, так як і вони...
3
0
449
Нове кохання
Не знаю чи насправді це кохання, але щось є у ньому, якийсь запал.
До мене пригортається увага, яка несе порив важких емоцій.
Буває так, що сержджуся на нього, а часом хочу обійняти міцно.
Немов перо, все пише доля нові історії з участю оцього, такого хлопця, що не помічала, якого навіть часом і не знала, і навіть так, звела нас доля.
А зараз я спостерігаю, як розвивається сама історія, яке є ставлення, інтрига, що буде завтра й взагалі : чи буде все казково? чи як завжди, стандарт на цій Землі, усе трагічно? Загадково?
4
0
377
Частково
Навколо світ ми бачимо частково.
Людей, що ходять... Усе, що є довкола.
Частково відкриваємося іншим, і розповіді наші не є повні.
Й думки не ті, що вертять у голові. Частково бачимо свою історію, де тих дитячих літ не пам'ятаєм, а тільки слухаємо мамині історії, або зовсім їх не знаємо.
Частоково пізнаємо ми кохання, частково відчуваємо життя, частково бачимо природу, забуваємо, яке насправді є усе... Усе Життя...
5
0
386
Цей вік
Для мене час минав поволі...
І знала я, що він не бескінечний.
Усе було розмите у пам'яті дитячій, було усе таке обвите ниттю страху, страху майбутнього, чогось нового, можливо, відкриттів нових емоцій та й подій...
Життя іде, нажаль вже без повторень, без цього запаху дитинства, рідних стін, без першого кохання та з часом всіх своїх років...
Тому стає важливо зараз жити, отим моментом наших днів, а деколи й годин.
Не знаючи, що буде завтра, потрібно бачити теперішнє весь час.
3
0
304
