Кохання
Марія Папроть
І вже у кожного є вірш про це кохання. Яке уперше чи востаннє. Коли для інших граєш ту людину, яку б навіть Люцифер не покинув. А так, на самоті ти вже не той, просто, як попіл із землі - нещасний. Та з часом появляється іскра, яка міняє все нутро... Тобі вже не потрібно прикидатись, адже стаєш тим кого грав давно. Іскра приходить із людьми в життя, з коханими, єдиними... Та їх буває безліч за життя. Так хочеться, щоб вже не кожен з них, міняв у серці золотую нить.
2019-01-13 23:09:12
3
0
Інші вірші поета
Цей вік Нове кохання Розвиток Роздуми
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Jobele Dumanag
@word_craftsman
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4748
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12291