Роздуми
Знаєш, Ти звалився мені із небес на голову. Не чекала від тебе всієї історії. Я думала, що ти просто пограєшся мною і підеш. Але ж ні, я тебе зачепила. Так тепер мені пишеш ти вірші, Пишеш наніч як сильно кохаєш, Як жити без мене не знаєш. А я все ще сиджу в тишині. І міркую : навіщо тобі? Навіщо уся ця історія? Усі ці проблеми, Цей біль? Я ж просто бувала на волі, А ти як мисливець, повір. Я ж досі тебе не сприймаю, Я все ще кажу відійди, Але ти не хочеш, я знаю. Я чую нутром, як і ти. Але ж пам'ятай! Є кінець! І вічно з тобою не буду, Не хочу я цього бруду, Який із розлукою є.
2019-01-13 23:22:57
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4187
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5070