Роздуми

Марія Папроть

Знаєш, Ти звалився мені із небес на голову. Не чекала від тебе всієї історії. Я думала, що ти просто пограєшся мною і підеш. Але ж ні, я тебе зачепила. Так тепер мені пишеш ти вірші, Пишеш наніч як сильно кохаєш, Як жити без мене не знаєш. А я все ще сиджу в тишині. І міркую : навіщо тобі? Навіщо уся ця історія? Усі ці проблеми, Цей біль? Я ж просто бувала на волі, А ти як мисливець, повір. Я ж досі тебе не сприймаю, Я все ще кажу відійди, Але ти не хочеш, я знаю. Я чую нутром, як і ти. Але ж пам'ятай! Є кінець! І вічно з тобою не буду, Не хочу я цього бруду, Який із розлукою є.

2019-01-13 23:22:57

Інші вірші поета

Кохання Цей вік Частково Нове кохання

Інші поети

Merees Nero

@Merees_Nero

Анастасия Гавриленко

@gavrnasty

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2301

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4555