19
(18+)
На мені канат із постулатів Можете звати мене прадід Що сьогодні на обід? Хліб? Давайте хлопці без обід, тіп? Я на завтра хочу сніг, і Йду, не відчуваю ніг, pig Відчуття ніби я летів і втік, Но я лише біг - sick Сік на завтра буде норм, так? Навалило такі норм так Ролі шепочуть тік-так, Колишня кричить: «мудак» Но я можу тільки так, Дівки мені кажуть тільки так, Я на вечір дуну з бульбіка, OG Cush Cannabis indica Еверіка, фореверіка My dudes & me’r a syndicate Don’t fuck me, we don’t have a Patriarchy U live after war - you aren’t patriot ! Просто летить якась butterfly Boston, Мандрид, та не я літаю Хто ж бо із вас усіх тут хоть щось в житті знає Поховай мене в підвалі прадідового сараю І я знову тихо у кімнаті воднік опускаю подруга хотіло жорстко, тому я її опускаю Всіх хейтерів і ультрасів я попускаю Зітхаю
2023-01-02 12:30:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208