І знову я бігаю від долі
Бігаю від долі, наче мені 15 років Я в шоці від її ніжних долоньок, Я бачу майбутнє в снах - спільних синів та доньок, Мені гаряче від її дотиків, очі наче захоплені вогники Я роблю крок до неї, а вона й не проти Порушення особистого простору, зневага кордонів, а що як мені кортить? Її погляд - моє найулюбленіше захоплення Вона на повному серйозі думає що я крутий, бо немаю роботи. Про таких негідників як я повинні розповідати у середній школі На кухні запах шмалі, зовсім не пахне їжею, у ванні пахне хімією, а я просто напишу їй чергову історію про почуття які не відчував зі вчора, я знову лягаю спати голодний, а в снах ніби я бігаю від долі, наче мені 15 років Я бачу майбутнє, де кохана своїми долоньками натискає мені на сонну артерію і я в очах з довірою, на той світ прямую так і не зрозумівши куди ти поділась.
2024-02-27 15:51:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14892
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12045