Чорний ворон на могилі плаче
Сніданок з Едемом
Чорний ворон на могилі плаче Сльози його - це краплі дощу Ти ж теж бачиш його бідолашну душу? Він плаче за тим, кого втратив За тим, хто був його другом За тим, хто був його любов'ю За тим, хто був його мрією та долею. Він плаче, і плаче, і не може зупинитися Його сльози ллються, як ріка вони затоплюють його серце І воно наливається чорною кров’ю. Він занурюється в океан горя, Втрачає звʼязок з нашим світом, Його очі не бачать більше неба й поля Він не може претендувати на наше повітря. Прошу, вороне, тільки дихай Мені бракуватиме тебе, Мій любий друг Ти не був людиною, Ти був більш людяним за мене.
2023-10-15 13:04:58
5
0
Інші вірші поета
Не будити/не буди ти Світанок Єва (3) Війна
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2398
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5910