Не будити/не буди ти
(18+)
Вона сиділа на моїх колінах за кермом автомобіля Повія була впевнена що керує не авто, а мною Є ідеальний синонім до її психологічної картини - свавілля, Але вона не знає що таких сучок море як гною. Впевнений їй сниться моя труна, Зазвичай я не беру слухавки коли у справах Чому дівчина вважає що вона в мене одна? Хоча за нею як мінімум по дві зліва і з права. Як лягаємо спати – бажає солодких снів і розвертається, На світанку крутить мені джоінт з отрутою. Моя мала думала що вона мною грається, В скринці на замочку тримає мою ляльку вуду. В суботу ми ходимо з нею в кіно, В неділю – їмо у ресторані В понеділок для куріння у мене відро, А у вівторок ми паримось у лазні. У всі дні неділі вона зі мною на самоті; У ві сні на моєму тілі кроваві сліди: Я не бачу тут нічого поганого, а ти? Головне що я не коханий. Амінь. Біла дорога в один лише бік, а куди? Вона на колінах, а це навіть не монастир Я цитую що немає душі у рудих Я засинаю навіки, мене не буди (ти)
2022-12-06 12:55:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12045
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4449