За цей вірш мене посадять
(18+)
Я люблю її як Гідазепам Ми сумісні з нею як депресія та Золофт, Вона - моє золото. Навіщо мати хоббі, коли ти тримаєш на руках водопад емоцій, Я в точності знаю на що вона здатна І скільки б пігулок я не кидав у рот, Розуміння це початок здорових відносин, А я ніби шарю в них тільки до осені. Вночі йди в аптеку по додаткову дозу, Щоб не зійти з глузду - тільки вона допоможе Я закоханий по вуха, по ніздрі, по вени Так жадаю космосу, а опиняюсь вдома у неї. Коли почнеться сон якщо ти випила 2 банки рево? Чергова істерика з твоїх вуст починається з мене, А я напевно просто хотів прочитати тобі про любов Чи недаремно ми побачилися знову? Кожен день, грубо кажучи, випробування яке я не пройшов Я досі на першому рівні, кращий серед гірших Батьки ждуть від мене якесь шоу, А все що я можу це засунути пальця в рот щоб дезинфікуватися від дезінформації Еволюція в сраці, за милю стрільба, а ми удвох зі смертю в танці, яка окупація? Я не вірю ні в рай ні в реінкарнацію, невже на моїх генах нитки обірвуться, я не побачу своїх дітей, але глобально я не впливаю на популяцію. Всілякі патріотичні традиції, я наче в Дахау родився, «Все з часом змінюється» , але відношення до тебе Україно, не зміниться. Я завжди був відвертим, ти мені подобаєшся. “спец. операція» - я вам що Гулівер? Але не настільки щоб віддати за тебе життя, Воно в мене одне, надіюсь ти розумієш «Військовий стан», коли в країні війна це не годиться.
2024-04-26 16:55:03
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4688
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4559