Набридла самотність
(18+)
Йду по вулиці самотній, Втім як завжди. А за мною тільки місяці і роки, І втрачені п'януваті сліди. Я як завжди почав грати на гітарі. Зробив стегу і просто рушив, Але чи зможе так продовжуватися й надалі, Якщо за тобою я так скучив? Почав недуги викладати на клаптик бумаги, Розрізняю королів від заздрісних мишей. Я хотів завжди лише твоєї поваги, А ніяк не брудних грошей. І хай моя кров буде червона, Як рожа або троянда, Така ж як в побитого хлопця Який учора випив забагато. Я згадую ту ніч, Коли всі разом ми не спали, Як залишились віч-на-віч, Як в очах любові потомали. Звісно я не передам ті незабутні моменти, Не все що міг я віддав, Та це тому що не годен на сентименти, Та й серце своє вже продав. Все ж я рахую і далі, Години й місяці. Надіюсь на зустріч бувалу, В реальності, не уві сні.
2019-07-28 21:26:31
7
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3706