музика чи література.
Слова не горять у вогні і у воді не тонуть. Їх не приглушити гарячим дотиком. І навіть якщо їх душити, вони не замовкнуть. Вони не мають надії, як і останнього подиху. Усе, що всередині слів, — це сліпі торкання. Жодних обмежень і марно втрачених років. Усе, що є в автора, — битва без сподівання; Усе, що є в читача, — уявний спокій. Об'єднання тих і інших — умовне братство, А в ньому — вічні бої за карикатури. Те, що цікавить шлунок, — ситість чи чванство; Те, що цікавить серце, — музика чи література. Щось отримує перші місця, несучи нагороди. Щось здається і відступає вперто. Щось зазнає втрат, попри, рятує народи, Бо, як і слово, свідомо не може вмерти.
2024-03-09 21:25:01
8
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1924
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1433