музика чи література.
Слова не горять у вогні і у воді не тонуть. Їх не приглушити гарячим дотиком. І навіть якщо їх душити, вони не замовкнуть. Вони не мають надії, як і останнього подиху. Усе, що всередині слів, — це сліпі торкання. Жодних обмежень і марно втрачених років. Усе, що є в автора, — битва без сподівання; Усе, що є в читача, — уявний спокій. Об'єднання тих і інших — умовне братство, А в ньому — вічні бої за карикатури. Те, що цікавить шлунок, — ситість чи чванство; Те, що цікавить серце, — музика чи література. Щось отримує перші місця, несучи нагороди. Щось здається і відступає вперто. Щось зазнає втрат, попри, рятує народи, Бо, як і слово, свідомо не може вмерти.
2024-03-09 21:25:01
8
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3600
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11149