Бахмут на відстані декількох терцій
Юлія Богута
...віриш? А Бахмут досить таки живий, І я чую як б'ється його невеличке серце. Тихий вибух, а потім лунає іще один, П'ятдесят кілометрів на відстані декількох терцій Пробираються знову і знову в думки. З Соледара все чути, немов крізь зап'ястя. Я стою і гадаю, хто ж він такий, Що зумів розбудити це місто нещастям, Щоб воно від ракет аж кричати змогло. Пробиралось у двері, будинки і хати, Роздирало грудину зсередини злом, Залишаючи після фундамент та грати, Бите скло та шматочки бетону і мрій. А хтось скаже, що Бахмут загинув у серці. Та я чую, що він ще доволі живий, Хоч і б'ється на відстані декількох терцій.
2023-03-19 18:14:03
10
0
Інші вірші поета
Broken stars | Song | & Domina Mortem Душа не боїться втрат Беззахисність У Джавеліни немає Бога
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15783
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11373