Чому ти сьогодні мовчиш?

Юлія Богута

Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Хіба ти не чуєш не мене? Не читаєш? Навіщо тримаєш весь біль у собі, якщо ти мені майже все довіряєш? Якщо ми з тобою настільки близькі, що знаєм, як важко втрачати? Як тихо тримати слова в самоті, а потім їх нишком писати: В двійковому коді, на кволих листах, на шкірі блідій чи на стінах. Чому ти мовчиш? Хочеш просто піти, щоби я упав на коліна? Ти ніколи не була для мене німа. Ти ніколи не була німою. Я віддав би пів світу, щоб чути твій сміх та торкатись тебе рукою… Тому просто скажи, що засіло в думках. Напиши мені хоч би фразу. І ми змінимо це, я тобі обіцяю. Давай просто будемо разом? *Вірш із книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?": https://www.surgebook.com/chornylna/book/ptashko-chomu-ti-sogodni-movchish

2022-10-14 20:16:23

20

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Іноді для того, щоб висловитися, слова не потрібні, або їх буває недостатньо. У мене цей вірш асоціюється з людиною, якій є що сказати, але дуже важко підібрати потрібні слова. Почуття та відчуття взагалі найчастіше тяжко описувати словами. Знаю, що даний вірш написаний до книги, яку я уже прочитала на одному подиху. Спойлерити не буду) Вірш чудовий, дуже сподобався. #чв

Відповісти

2022-10-15 10:48:03

Подобається

Nadine Tikhonovitch

Прочитавши вірш, натрапила на думку, що німих людей у цьому не буває, бо насправді за нас говорить наша душа. А німі люди — це бездушні люди, як і глухі. І будь-які фізичні вади не можуть відібрати нам мову, бо душа завжди знайде спосіб докричатися, чого не скажеш про голос фізичний, який багато хто просто відмовляється чути. Дякую за вірш! Торкнув. Жюри Тільки я уточню: "Хіба ти не чуєш НЕ мене? Не читаєш?" Це друге НЕ повинно було бути у вірші, якщо так, то я трохи гублю сенс... #чв

Відповісти

2022-10-16 18:11:32

Подобається

Лілія Гулик

Завжди дивуюсь, коли люди починають говорити, щось типу "та він же німий, сліпий, інвалід тощо, краще вмерти ніж так жити". Така дурня, знаєте. Деякі типу ідеальні представники здорового людства проявляють себе справжніми обмеженими невігласами. Люди ж які в житті зазнали болю чи страждань, фізично чи морально часто набагато душевніші та людяніші за них. То коли ми вже перестанемо створювати стереотипні ідеали і не почнемо любити саме життя у різних його проявах?)

Відповісти

2022-10-16 18:36:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2128

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6112