Чому ти сьогодні мовчиш?

Юлія Богута

Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Хіба ти не чуєш не мене? Не читаєш? Навіщо тримаєш весь біль у собі, якщо ти мені майже все довіряєш? Якщо ми з тобою настільки близькі, що знаєм, як важко втрачати? Як тихо тримати слова в самоті, а потім їх нишком писати: В двійковому коді, на кволих листах, на шкірі блідій чи на стінах. Чому ти мовчиш? Хочеш просто піти, щоби я упав на коліна? Ти ніколи не була для мене німа. Ти ніколи не була німою. Я віддав би пів світу, щоб чути твій сміх та торкатись тебе рукою… Тому просто скажи, що засіло в думках. Напиши мені хоч би фразу. І ми змінимо це, я тобі обіцяю. Давай просто будемо разом? *Вірш із книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?": https://www.surgebook.com/chornylna/book/ptashko-chomu-ti-sogodni-movchish

2022-10-14 20:16:23

20

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Іноді для того, щоб висловитися, слова не потрібні, або їх буває недостатньо. У мене цей вірш асоціюється з людиною, якій є що сказати, але дуже важко підібрати потрібні слова. Почуття та відчуття взагалі найчастіше тяжко описувати словами. Знаю, що даний вірш написаний до книги, яку я уже прочитала на одному подиху. Спойлерити не буду) Вірш чудовий, дуже сподобався. #чв

Відповісти

2022-10-15 10:48:03

Подобається

Nadine Tikhonovitch

Прочитавши вірш, натрапила на думку, що німих людей у цьому не буває, бо насправді за нас говорить наша душа. А німі люди — це бездушні люди, як і глухі. І будь-які фізичні вади не можуть відібрати нам мову, бо душа завжди знайде спосіб докричатися, чого не скажеш про голос фізичний, який багато хто просто відмовляється чути. Дякую за вірш! Торкнув. Жюри Тільки я уточню: "Хіба ти не чуєш НЕ мене? Не читаєш?" Це друге НЕ повинно було бути у вірші, якщо так, то я трохи гублю сенс... #чв

Відповісти

2022-10-16 18:11:32

Подобається

Лілія Гулик

Завжди дивуюсь, коли люди починають говорити, щось типу "та він же німий, сліпий, інвалід тощо, краще вмерти ніж так жити". Така дурня, знаєте. Деякі типу ідеальні представники здорового людства проявляють себе справжніми обмеженими невігласами. Люди ж які в житті зазнали болю чи страждань, фізично чи морально часто набагато душевніші та людяніші за них. То коли ми вже перестанемо створювати стереотипні ідеали і не почнемо любити саме життя у різних його проявах?)

Відповісти

2022-10-16 18:36:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11484

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14332