Кораліна немає серця
Юлія Богута
«E Coraline piange Coraline ha l'ansia Coraline vuole il mare ma ha paura dell’acqua E forse il mare è dentro di lei» #måneskin — Coraline Кораліна немає серця. Її серце спалили до тла, Потім кинули в прірву болячок, що роздерли її до нутра.  Кораліна лежала в безодні і сльозами душила себе ж.  Її сльози наповнили прірву і не мали ніяких меж.  Кораліна тонула від болю і хотіла втікти від ран,  Тільки в неї в душі поселився найчорніший, сліпий океан. Він не бачив нічого святого і топив прибережні міста.  Кораліна не знала жалю. Кораліна була вже не та. 
2022-10-11 14:09:54
19
0
Інші вірші поета
Я не Патрон | Фенікс Тривога (Audio) Беззахисність Кохати Україну
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2492
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12089