Це все не дарма (Song)
Куплет №1: Якби не було б восени твоїх заплаканих очей, Я б не здійнялася б з колін, я б не підняла з них тебе. Якби не було б восени цієї рани між грудей, Ми не зустрілися б тоді і не прощалися б тепер. Приспів: Що б не було, як не було — ти маєш себе зберегти. Бо що б не було, і як не було — ми зможемо все це пройти. Де б не було, з ким не було — життя не дарма нас звело. Де б не було, з ким не було... Куплет №2: Якби не було восени чужих дурниць і помилок, Я не зазнала б весь цей біль, я б не відчула це тепло. Якби не було восени палких цілунків на устах, Ми не дізналися б тоді, як розбиваються серця. (Приспів) Знай, що це все не дарма. Ні світло, ні навіть пітьма. То ж випий цей келих до дна. Куплет №3: Якби не було восени твоїх долонь чи навіть губ, Я б потонула серед слів, не врятувавши інших рук. Якби не було в світі нас, людей, що вірять у життя, Я б не дізналася ніколи, як нас рятують почуття. Музика: The 126ers — A call is upon us
2021-10-14 23:44:10
37
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Едіт Морган
@Юлія Богута дуже гарно! Ви ще й другий голос додали в приспів! Звучало просто прекрасно! 😻
Відповісти
2022-02-05 08:40:41
Подобається
Юлія Богута
Відповісти
2022-02-05 08:52:19
Подобається
Лео Лея
Пісня чіпляє навіть не тому, що в голові звучить з музикою. Мелодія, звісно, важлива річ. Але слова... Слова зачіпають якісь нитки душі і бринять у твоїй голові ще довго після прочитання. Важко прощатись із близькими, рідними, коханими. А ще важче чекати на їх повернення. Без надії на зустріч це було б нестерпно. Дякую, що пишеш таку поезію👍 #ЧВ
Відповісти
2022-12-10 09:31:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1116