Три стакани вина
Юлія Богута
В мені плавають три стакани. Три стакани міцного вина.  Три десятка стаканів нена́висті, що бурлять як морська піна.  Розбиваються криком об стіну із трьох сотень стаканів сліз, І проходять над сердцем віршами, проникаючи болем наскрізь.  Що киплять і киплять безупинно, вириваються аж за край, Тих трьох тисяч стаканів втоми, які ти колись щастям звав.  Потім падають нижче і нижче, в три мільйони стаканів хвороб, Щоб померти між ними собою, поки душу трясе озноб. Із розбитих трьох тисяч більйонів моїх втрачених шансів життя.  Я ковтаю їх всіх із тобою, щоб забутись на мить від вина.
2022-12-11 08:59:49
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Пропікає на шкірі від слів вірша знаки, які проникають далеко між ребра😢
Відповісти
2022-12-13 19:21:46
Подобається
Юлія Богута
@Лео Лея дякую, Лея.
Відповісти
2022-12-13 19:23:16
1
Інші вірші поета
Невиліковна У Джени закінчився час Так, я в нормі... Містер Тайм
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2215
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1500