Давай не будем про війну?

Юлія Богута

...давай не будем про війну? Хоча б на мить, давай про мирне. Війна пройде, сніги зійдуть, але пожити всі не встигнуть. Тому давай на мить про нас. Про те, що варто саме зараз: Про сотні слів у пустоту, які злетіли поміж хмари. Про те, як я тебе люблю. Про те, як ми були щасливі. Про те, як в темноті доріг над нами розмовляли зливи. Про те, як сонце на щоках малює плями золотими. По те, як рідні тихо сплять. Про сміх маленької дитини. Про зморшки на лиці батьків, які із часом лиш старіють. Про запах осені, весни. Про спогади, котрі нас гріють. Про те, як клини журавлів весною мчать у рідні гнізда. Про те, як ми колись плели собі шипшинові намиста. Про те, як ми були тоді, такі наївні та мрійливі. І в цій наївності жили усміхнені, й тому вродливі. Про те, як йшли на Новий рік, дивитися в ночі салюти. Про те, як байдуже було, який сьогодні курс валюти. Про те, як час біг поміж рук, і як здавалося — все вдасться. Про те, як ми не знали сліз, і думали, що знали щастя. А зараз...все це вже пройшло. Не знаєм щастя, знаєм сльози. Вмирають люди. Марять дні. Весна відрізала нам коси. Спалила нас і весь наш дім. Розтанули з снігами мрії... Давай не будем війну? Давай, втримаємо надію? Посилання на озвучку: https://www.instagram.com/reel/Cgzt8Kdrkrr/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

2022-12-12 14:51:45

13

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (13)

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

@Юлія Богута сподіваюся, що ні

Відповісти

2022-12-13 19:44:26

1

Юлія Богута

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ хочеться вірити, але розумію що щось та ц буде

Відповісти

2022-12-13 19:45:06

1

Jenna Vieven

Привіт) На жаль, не відкриває послухати озвучку. Чи можна інше посилання?

Відповісти

2024-09-23 21:20:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11373

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1169