Врятуйте наші душі

Юлія Богута

Врятуйте наші душі від війни, Від болю і смертей коханих. Тягніть їх всіх на сушу, з глибини, Бо скоро сіль роз'їсть всі рани. Врятуйте наші душі від брехні, Що нафтою розлита на поверхні, Бо скоро риби, що жили колись на дні, Зникатимуть, як зорі десь померклі. Врятуйте наші душі від людей, Які для нас, як сонце в океані. Які для нас, як куля між грудей, Яким байдужі ми. Чужі. Незвані. Врятуйте наші душі від негод, Можливо ми їх заслужили. Та не варто. У нас і так багато перешкод, Через які ми тонемо. Життя не жарти.

2021-09-30 17:28:40

Інші вірші поета

Бело, не плач Наодинці з мовчанням | Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Ні криків, ні стогону Діалог від руки

Інші поети

Siriin

@Siriin

Aleksandr Bilogura

@Volter_

Varisha Rehman

@varisha__rehman

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4792

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1150