Безжалісне сонце
...а над нами лиш сонце і чорне тло. Мені вкотре за вічність душу звело Аж до щему, до болю, до плям у очах. Бо тримаю тебе у забутих речах, На старій фотокартці, в блокноті, у сні. Я малюю тебе на брудному вікні, На папері, у книжці, в футболці малій. Ти єдиний той чортовий, сильний рушій, Що був здатен пробратись підшкірою враз, І сказати, що з часом все буде гаразд. І сказати найбільшу у світі брехню, Щоби потім забрати її на війну Та залишитись сонцем палючим, п'янким. Божевільно гарячим, та тільки чужим. Поки я з кожним днем вигораю, димлю, Безкінечно холодним морем стаю. Перетворююсь просто на чорне тло, Щоб безжалісне сонце так не пекло.
2023-02-06 06:31:41
17
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Юлія Богута
@Микола Мотрюк я живу нею останні 7 років десь, якщо не довше
Відповісти
2023-02-06 10:20:14
1
Микола Мотрюк
Тепер у мене в закладках...
Відповісти
2023-02-06 10:22:40
Подобається
Юлія Богута
@Микола Мотрюк дякую за це
Відповісти
2023-02-06 10:23:03
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1517