Руїни і Я
Розбиті думки. Розбиті коліна. Розбиті міста.  Розтрощені долі. Розтрощені стіни. Розтрощена я. А ти знаєш, я все ще лежу на руїнах старого життя.  Мовчки дивлюсь у простір, який я тобі будувала.  Так вже вийшло, мій дім зруйнувала собою війна, І своєю рукою весь затишок в серці забрала. Пам'ятаєш? Ось там, був наш чорний надійний дах, Який ми кожен рік із тобою потрохи латали.  А сьогодні, на сірій стіні звів гніздо хижий птах, І не має ні стелі, ні балок, ні запаху чаю. Подивись-но, колись тут стояла висока, міцна стіна, А під нею находилась шафа з твоїми книжками. Зараз все це лежить між травою без правди, без сна, Поростає корінням, росою і навіть моїми сльозами. Поки я ще...поки я ще лежу на руїнах старого життя,  І стараюсь хоч трохи у пам'яті все це тримати.  Так вже сталось, тебе зруйнувала ця клята війна, Поки ти говорила мені за усе їх прощати. За розбиті думки та коліна, розбиті міста.  Вони все розтрощили, дивись-но. Руїни та я.   *Проект «Фенікс» — це новий погляд на проект «Фотографи проти поетів». Головна ідея — передати бачення фотографа через слова, надати старим роботам нове життя і значення.   
2022-10-08 22:52:40
25
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Богута
дякую
Відповісти
2022-10-10 13:17:07
Подобається
Сандра Мей
Мені до душі ця естетика й емоції вираженні у творі. Я відчула багато сумних емоцій... І чомусь мені це нагадує розбите серце й те як особа це переживає. Й звісно війну яка прийшла у наш рідний край. А від цих слів і описів у мене тільки захват. Автор дякую вам за такий чудовий й емоційні вірш наповненим великим сенсом.
Відповісти
2022-10-29 20:46:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5671
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1285