Втома

Юлія Богута

Тільки богу відомо, наскільки гарячі серця Розбиваються вщент і чекають свого кінця, Щоб хоч трохи в житті віднайти десь таку висоту, Де б спокійно було б, де б усі віднайшли б німоту. Де б не бились від відчаю краплі в холодний асфальт. Наче люди, що б'ються об стіни. В граніт і базальт. Бо у всіх стали душі тверді і до того брудні, Що постукаєш раз і відчуєш життя на війні. Тільки богу відомо, наскільки нам важко йти. Коли любиш так сильно, що здатен спалити мости. Стерти в атоми все що було, щоб хоч раз, Стати просто потрібним для когось в цей час. Щоб хоч мить твоє тіло не кидали в цей вогонь. Бо душа вже втомилась.Їй треба лиш вірних долонь. Щоб тримали її і не дали згоріти ось так. Вона довго жила. Вона хоче летіти, як птах.

2022-12-09 18:27:35

4

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1790

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4989