Грандбатько (до дідуся Міші)

Віталій Босий

Летять повз мене, мов птахи, літа, Були часи, як був ще зовсім юний... На чорній сукні похилилися жита, Звучить бандура, плачуть тужні струни. Як ще тоді, я пам'ятаю осінь. Кудись одно бредуть вже зморені воли, А я до них рушаю по сільській дорозі, Не маючи охоти, й досі плинуть кволі... Куди йдете? Де шлях ваш буде? Мовчать. Отак й похмурі сірі люде - Щось будувать, щось планувать... Де мій раніш минав десяток, Сьогодні забудовують новим - Інноваційним, пріоритетним, Нерідним й зовсім не живим. Усі квапливо плинуть поміж мене, А він на човні без тривог удаль... Пливе. Ніколи думкою мене не омине Його прощання і моя печаль. Сам собі знайда й вмілий адмірал, Чужим ставком пливу назустріч небу. Так й не зустрів... Мабуть, вбачаю я таку потребу. Але поодаль вже чекає мене зрушений причал.

2021-05-21 18:00:26

Інші вірші поета

Лицарське кредо сон бувай, Сойєр Комети у степу

Інші поети

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Diamond Darkwood

@RandxmHuman

GRAFO

@grafo

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4216

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9484