Грандбатько (до дідуся Міші)
Летять повз мене, мов птахи, літа, Були часи, як був ще зовсім юний... На чорній сукні похилилися жита, Звучить бандура, плачуть тужні струни. Як ще тоді, я пам'ятаю осінь. Кудись одно бредуть вже зморені воли, А я до них рушаю по сільській дорозі, Не маючи охоти, й досі плинуть кволі... Куди йдете? Де шлях ваш буде? Мовчать. Отак й похмурі сірі люде - Щось будувать, щось планувать... Де мій раніш минав десяток, Сьогодні забудовують новим - Інноваційним, пріоритетним, Нерідним й зовсім не живим. Усі квапливо плинуть поміж мене, А він на човні без тривог удаль... Пливе. Ніколи думкою мене не омине Його прощання і моя печаль. Сам собі знайда й вмілий адмірал, Чужим ставком пливу назустріч небу. Так й не зустрів... Мабуть, вбачаю я таку потребу. Але поодаль вже чекає мене зрушений причал.
2021-05-21 18:00:26
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1574