ххх

Віталій Босий

Чаруюча темінь цілує у скроні Стихають вітри, замовкають слова Колихається зорі в чутливих долонях Колиса тихі ночі висока трава Замовкають думки на вигинах тіла І німіє контроль на тремтячих вустах Десь розжевріє голос мій і зімліє В мовчазних і палких паперових листах Затамується подих в мереживнім цвіті І дотичних до серця обрисів мрій Та розтопиться крига, і буде горіти У коханій тамуючій тиші нічній Я хотів би знеструмити нерви спокуси І артерії щастя розрізати вщент І залишитись в цій необласканій пустці Та не знайду коханню еквівалент Я хотів би забути суміжні дороги І розкреслені Богом обриси снів Де у шторм на твої спокійні пороги Я причалив човен своїх почуттів Розпалилися грози, труситься грім Не стихають дощі у самотнім саду В роздоріжжі думок і у серці моїм Я був щирий з тобою й на тебе накликав біду

2023-10-14 13:31:45

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11243

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1245