Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія

Віталій Босий

якби народився небесним тілом, мабуть я був би Ураном, чи його близьким супутником. прокидався б в абсолютній темряві, наче світла ніколи не існувало. коли я вперше відкрив очі то не міг повірити у всі кольори, які відкрив для себе вперше, але виявилось, що вони були не для мене. пізніше я з'ясував, як працює світ і обрав для себе лише один. й тепер несу його всередині себе, як нагадування про всю палітру. ти ніколи не зможеш розбачити те, що колись зустрів в своєму житті, чи забути ті слова, які почув вперше боячись таємничої невідомості. я колись також був допитливим малим, п'янів від кожного побаченого відтінку, біг з широко розкритими зіницями назустріч ранку, наче темряви не існувало. зараз ти роздивишся там моє крижане серце, що загубилось десь на рівнинах Арктики. жоден крейсер не міг дістатись до нього, а я не мав правильної частоти щоб просити про допомогу. знаєш, колись я дивився на старі фотографії й не міг повірити, що помилюсь в розрахунках і зверну не туди, що мої очі колись будуть червоними, а руки тремтітимуть з кожним ударом грому, коли я випускатиму дим із легень. та зараз я прийшов до інших чисел - близько 216 нижче нуля, й на горизонті майорить лише один колір. для того щоб іноді згадати про тепло, треба промерзати до глибини кісток. в мене завжди абсолютний нуль співчуття до туристів, які так романтизують холод, але ненавидять його всіма своїми клітинами. а пізніше потопають у полум'ї ночі, згораючи дотла. мабуть сьогодні ти не побачиш Урану серед зірок, бо не знайдеш часу, щоб забруднити одяг об траву. та ніч - єдиний друг, який завжди приходить вчасно і ніколи не задає зайвих питань. страждальний анонізм, руки тремтять, наче тремор - моє довше ім'я, очі закотились за орбіти моєї свідомості, може колись я востаннє побачив би зірки у першому й останньому пострілі рушниці, та тепер я залишусь тут назавжди, як неоцінена картина початківця, де після ночі приходить ранок.

2023-10-14 13:41:27

2

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15

15377

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920