Лицарське кредо
Віталій Босий
Не хочу я дивитись на банальщину Й оманою всипляти твою душу, З скорботою дивлюся на бувальщину, З скорботою. Не плачу, але мушу. Все виплакати маю до краплини Й в той час, одраз, звільнить дитячі очі До тебе говорю, як батько до дитини, Мов батько, колихаючи, цілуючи щоночі, Співаю колискову, розказую казки. Сьогодні ми з тобою вже не діти, Не юнаки, а лицарі меча - Меча зі сталі. Ним не вбити, з ним злетіти, І підкорять знедолені серця. Не впасти, хоч життя відріже крила, Не повернуть - сміливим кроком йти. Ти пам'ятаєш як раніше ми безсилі, Нескорені тримались висоти? Моє дитя, моя любов, мій кращий друже, В веснянім полі маків і волошок, Тобі збудую форт незламний, дужий, З розбитих світанкових іграшок.
2021-05-21 18:03:44
1
0
Інші вірші поета
статика та істмен кодак Компаньйон Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія N
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13466
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5176