вчися літати
Синець під оком, розтрощена лінза, На колінах - гвинтівка, На пальто - руїни старого замку. Сьогодні я знову бачив цей сон, Натовп шипів мені прямо у вуха, Наче білий шум, а потім і сам Екран телевізора. На моєму пальто ти бачиш верхівки крон, А я - високі дерева і алебарди. Уран заявив, що втомився мовчати І розповів комусь про цей дивний сон. А потім, точнісінько в око, вдарив прикладом. Сардж стояв на краю замку і дивився, як хитається ліс, Як танцюють тіні посеред дерев і, в сотнях рук, алебарди, Страх стікав по його щокам - він втрачав свою вісь, Я втрачав терпець і, мабуть, міліарди Несказаних слів й непочутих зізнань. Мартін намагався тікати хащами Та не в той бік, він сповільнював терції. Та я був трохи швидший І плакав, коли він просив пригадати старі фотографії, Як цілився в його серце, А потім тягнув його за волосся згарищами Проспаних мрій і стертих історій. Картини стають розмитою метаморфозою, А кожен кадр - двадцять п'ятим, Коли ти у натовпі. Будь в кожній миті найглибшою прозою, Вимкни тв - в цій кімнаті Не тобі сьогодні зникати. Та тобі слухати, що говорять дерева Чи вперше скерувати літак. Навіть якщо не вмієш літати Абсолютно всі роблять це вперше.
2023-10-14 13:36:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353