.
Кому всі ці заплутані дороги? Куди летять комети в безпроглядній ночі? Впадуть чиєїсь юності остроги Так поспіхом і на ранкові роси, На верби, схилені до глибини води. Кому розквітнуть навесні кульбаби? Хто піддається їхній чуйній звабі? Хто там пильнує посеред дерев у лісі Щоб впали промені точнісінько на них? Куди прямують в ранок круторогі? Чи йдуть по цим заплутаним дорогам До того, хто завжди руба з плеча? Чи в нього прокидається печаль? Життя всіх розставля по сторонам - Хтось йде до цілі всім по головам, А хто радіє світлій днині І своїй рідній оселині. Воно запалює нас мов цигарки У жвавім вихрі безпощадного часу. Хто вийде хоч на мить, подивиться, та й знов. Когось геть занесе, немов на страшний суд, Що і не випутається із тих оков. Ось бачиш, як сірник охоче Палає? Як же ж хоче бути! За мить згора й немов шепоче. "Ось бачте - я живий, Про мене ж пам'ятайте Не забудьте."
2023-10-14 13:38:30
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1844
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5793