.
Кому всі ці заплутані дороги?
Куди летять комети в безпроглядній ночі?
Впадуть чиєїсь юності остроги
Так поспіхом і на ранкові роси,
На верби, схилені до глибини води.
Кому розквітнуть навесні кульбаби?
Хто піддається їхній чуйній звабі?
Хто там пильнує посеред дерев у лісі
Щоб впали промені точнісінько на них?
Куди прямують в ранок круторогі?
Чи йдуть по цим заплутаним дорогам
До того, хто завжди руба з плеча?
Чи в нього прокидається печаль?
Життя всіх розставля по сторонам -
Хтось йде до цілі всім по головам,
А хто радіє світлій днині
І своїй рідній оселині.
Воно запалює нас мов цигарки
У жвавім вихрі безпощадного часу.
Хто вийде хоч на мить, подивиться, та й знов.
Когось геть занесе, немов на страшний суд,
Що і не випутається із тих оков.
Ось бачиш, як сірник охоче
Палає? Як же ж хоче бути!
За мить згора й немов шепоче.
"Ось бачте - я живий,
Про мене ж пам'ятайте
Не забудьте."
2023-10-14 13:38:30
0
0