Агов

Віталій Босий

Живучи у затьмарених стінах, Ти сидиш за столом один. Пожмаканий, стомлений, розгублений... миротворець, З пляшкою старого в'єтнамського спиртного. І, я бачу куртку на тобі, Добре просочену запахом сигар. Ця розмова завжди Незручна для обох, Але іншого шансу нема Щоб здійснити контакт. Я знаю, що не міг ти тоді Націлити гвинтівку на невчене дитя, Сказавши: "Пробач синку, але зрештою Вся провина все одно впаде на тебе". Вже наче й нема чого втрачати, Бо нікого не залишилось поряд. Але ти вважаєш, що твоя війна виграна. Хай буде так. Я знаю, важко боротись з собою, Але ти борись, бо ще є сенс боротьби З тим гнівом, який сидить у тобі. Випусти його і тобі стане легше. Навіть й рима на душу не йде. Бо як боляче згадувати всі ті багнети, Які ми ввіткнули в дорогу, що провели з тобою разом... до цього "майбуття". То зараз стіна. Я б посидів ще мить, та небо над тобою знов встелене Болем минулих років. Й ти не прагнеш сказати "Я готовий і в пекло і воду холодну Заради вас" Бо ми б зробили так само. Але ти сьогодні сліпий. Тому я забуду всі ті жорстокі слова, Які сказали ми зопалу Один одному. Та піду собі сам А ти залишайся, як хочеш. так Але все ж спитаю, Перед тим як вдарить замок, Хіба нема вже нікого, Хто поквапився б вмить У світлий щасливий день прийти і сказати тобі: "Привіт, Батьку"

2021-05-21 17:54:18

Інші вірші поета

Лелека Комети у степу статика та істмен кодак Безіменний №1

Інші поети

Наталія Чорей

@Natasha_Chorey

Мандрагорка Евгений

@ManDragor

Jona's Novels

@jana_hussein_

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15447

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12399