Знаєте, люди...
Псина
Знаєте, люди як Фенікси: Щоразу зі смутку відроджуються. І навіть як стояти проти всіх – Титани мов, з ними поборються. Знаєте, люди мов вічнії: Без зволікань ризикують усім, що є. І навіть химери космічнії – Для них неймовірно цікавеє. Знаєте, люди – це демони: Їдять одне-одного голодно, Бувають кресалом і кременем, Витераючи ноги мов об рядно. Знаєте, люди ще й змії є: Вбивають, лякаючись іншими, Щосили захищають від всіх своє, Хоч ці речі не є їм потрібними. Знаєте, люди є людяні: Вони мають плюси й недоліки. І навіть, коли немов льодяні, Всередині зрощують соняхи.
2023-11-07 22:57:14
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Псина
@Lexa T Kuro Спасибі, за мудрий) Просто мій досвід, дякую що читаєте)
Відповісти
2023-11-08 19:09:00
1
Морок Неферат
@Псина всі ми психи, друг
Відповісти
2024-07-13 22:53:03
2
Псина
@Морок Неферат на мою думку, це відносно: якщо сприймати людину з її точки зору, то це ми можемо бути психом і навпаки
Відповісти
2024-07-14 06:13:12
Подобається
Інші вірші поета
Стою Тріп Аа а Ааа ААА аАаа АаАА АаА аааА аа А А аАаА! Ох ці люди
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3845
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4798