нескінченність
Псина
І знов на тім я самім місці, І знову розпач бачу в мисці, І знов у небі сяє Сонце, І знов зачинене віконце, І знов світає, знов тьмяніє, І знов кричить і знову ниє, І знов мене дзьоба ворона, І знов в душі тяжіє втома, І знов стіну лиш сіру бачу, І знов вірші пишу і плачу, І знов у сутінках я спати, І знов світання не вітати, І знов гадаю ще немає, І знову смисл пропадає, І знов мій страх, бажання смерті Зійшлись в бою - всі горді, вперті, На дворі темінь опадає: Знов в душі вогник запалає...
2022-10-16 20:06:39
6
0
Інші вірші поета
Ох ці люди Стою Знаєте, люди... Чи варте це все того?
Інші поети
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1915
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11447