нескінченність
І знов на тім я самім місці, І знову розпач бачу в мисці, І знов у небі сяє Сонце, І знов зачинене віконце, І знов світає, знов тьмяніє, І знов кричить і знову ниє, І знов мене дзьоба ворона, І знов в душі тяжіє втома, І знов стіну лиш сіру бачу, І знов вірші пишу і плачу, І знов у сутінках я спати, І знов світання не вітати, І знов гадаю ще немає, І знову смисл пропадає, І знов мій страх, бажання смерті Зійшлись в бою - всі горді, вперті, На дворі темінь опадає: Знов в душі вогник запалає...
2022-10-16 20:06:39
6
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3541
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13393