нескінченність

Псина

І знов на тім я самім місці, І знову розпач бачу в мисці, І знов у небі сяє Сонце, І знов зачинене віконце, І знов світає, знов тьмяніє, І знов кричить і знову ниє, І знов мене дзьоба ворона, І знов в душі тяжіє втома, І знов стіну лиш сіру бачу, І знов вірші пишу і плачу, І знов у сутінках я спати, І знов світання не вітати, І знов гадаю ще немає, І знову смисл пропадає, І знов мій страх, бажання смерті Зійшлись в бою - всі горді, вперті, На дворі темінь опадає: Знов в душі вогник запалає...

2022-10-16 20:06:39

Інші вірші поета

Життя повне Хто ти? План Знаєте, люди...

Інші поети

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

11:11

@light_blue

Your Witch

@Your_Witch

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12214

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16607