АРМАГЕДДОН
ніхто і ніколи
(18+)
про рай базарять знову цілий день, та я, в ці кончені ребуси не вірю! ми - самотні привиди, сучі пси, яких п'яні гноми ловлять з огиди. святими іменами мудрі нас вінчають, аби дух святий присутній був хоть-раз. але, насправді ми - жебраки і зараза, для яких, вищий смисл - це ніжна проказа. бо життя - суцільний срок і хуйова морока, безодня чорна, де павуки хоронять пророка. тоді, нащо гнатись за тими марами бидлоти? життя - то гра чортовська, де всі ми - сироти.
2024-05-14 04:08:59
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Морана Біла
Один з Ваших небагатьох віршів, що подобаються. Я мабуть Ваш перший коментатор, успіхів
Відповісти
2024-05-22 16:25:37
Подобається
Інші вірші поета
КАМЕРА. МОТОР. ОРГАЗМ. КОНЦЕРТ БЕЗ КРИЛ НЕ ПСУЙ
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Анастейша
@Anasteysha15_3
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2275