ЧОМУ?

ніхто і ніколи

(18+)
злиття тіл у екстазі вершина буття чи лише початок? природа жартує над нами мільярди сперматозоїдів вмирають заради одного а ми живемо далі маленька смерть оргазму не вбиває, лише дражнить натякає на щось більше чому не вмираємо? бо життя - це серіал а секс - лише пілотна серія тіла сплітаються і розходяться немов планети на орбітах хіті гравітація жаги не відпускає еволюція-сучка хитра бестія дала нам насолоду як гачок щоб ми плодились, а не вмирали перший раз - репетиція вічності але завіса не падає і актори жадають ще, ще і ще може, справжня мудрість в тому, щоб жити трахаючись зі смертю, і не вмирати? p.s. чому люди не вмирають після першого сексу? комахи й павуки: раз трахнулись - кінець, а ми знов і знов, немов у танці. невже еволюція - жорстокий творець? чи, може, милосердна в цім романсі?

2024-08-28 00:28:08

Інші вірші поета

РЕКВІЄМ ДЛЯ "ЖИВОГО" ОДА СМТ КОЛО БОЛЮ #%#**(////!ХРУСКІТ!////)** %#%

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Маргарита Чаленко

@marharyta

B I

@boredintrovert

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3759

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4726