ШЕПІТ ГЛИБИНИ

ніхто і ніколи

ріка стікала мовчанням ночі змиваючи рештки людських бажань ти чуєш? у глибині їх очі шепочуть правду без каяття тут тоне час, тут ламає крила тут голоси виривають світ кожна хвиля - це смерть, що вкрила останній крик, що вже не болить хтось плакав на прощання, хтось сміявся з розлуки хтось кидав каміння в безмежну гладь і вода, мов дзеркало, ховала їх руки що намагались небо обіймать тут, і діти, і втомлені душі і ті, хто стрибав сам, без страху й слів їх шепіт живе у холодній калюжі як згадка про тих, хто так і не встиг ти торкнешся - вода затремтить від дотику зірветься шепітом, мов лезо на склі і голоси, що втонули у мороці стануть частиною твоєї пітьми ти йдеш від ріки, але вухо тривожить їх вічна пісня - безмежний хор бо кожен із нас, хоч і мовчки живе рано чи пізно стане частиною цих розмов

2025-01-24 06:13:53

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

5058

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12854