ШЕПІТ ГЛИБИНИ

ніхто і ніколи

ріка стікала мовчанням ночі змиваючи рештки людських бажань ти чуєш? у глибині їх очі шепочуть правду без каяття тут тоне час, тут ламає крила тут голоси виривають світ кожна хвиля - це смерть, що вкрила останній крик, що вже не болить хтось плакав на прощання, хтось сміявся з розлуки хтось кидав каміння в безмежну гладь і вода, мов дзеркало, ховала їх руки що намагались небо обіймать тут, і діти, і втомлені душі і ті, хто стрибав сам, без страху й слів їх шепіт живе у холодній калюжі як згадка про тих, хто так і не встиг ти торкнешся - вода затремтить від дотику зірветься шепітом, мов лезо на склі і голоси, що втонули у мороці стануть частиною твоєї пітьми ти йдеш від ріки, але вухо тривожить їх вічна пісня - безмежний хор бо кожен із нас, хоч і мовчки живе рано чи пізно стане частиною цих розмов

2025-01-24 06:13:53

Інші вірші поета

ЖАГА МАТАДОРА КАЗКИ НА ВИРІСТ ХМІЛЬНА МУЗА ЧОМУ?

Інші поети

Kevin Arias

@kevinyil

Jhordan Ortiz

@jhordan_ortiz

Vika Vitea

@vika_vi_bwsk

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1569

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1737