ХРОНІКИ СУДНОГО ДНЯ
коли зима приходить, ти любиш її
за холодний подих,
за білосніжну тишу,
за вражаючу красу.
але що, якщо ця зима -
ядерна, безжальна погибель?
коли сніг це попіл,
м'який як смерть,
сірий як тіні твоїх надій.
коли сніжинки це радіоактивні янголи,
які падають з неба,
щоб поцілувати тебе в губи,
а ти приймаєш цей поцілунок,
мов останній.
ти любиш зиму,
але вона тебе ненавидить.
вона сміється тобі в обличчя,
розкидає свої холодні руки,
викрадає тепло з твоїх грудей.
Чи це любов?
Чи це війна?
Чи це кінець?
йдеш порожніми вулицями,
крізь руїни і попелища,
де колись була весна,
де колись був сміх.
зима тримає тебе в обіймах,
мов мати, яка вбила свою дитину.
вітер радіації шепоче казки
про загублений світ,
про обгорілу землю,
про розтрощені мрії.
ти слухаєш ці шепітки,
як слухав би кохану,
але серце твоє - вже не б’ється.
що буде, якщо ти полюбиш зиму,
але вона буде ядерною?
ти знайдеш у собі темряву,
яка відповідає її темряві.
2024-06-12 22:41:07
0
0